Туш для вій

Ще в Древньому Єгипті чотири тисячі років тому виробляли хімічні сполуки та косметичні препарати. Ще у ХІХ столітті до нашої ери у цій країні використовували сурму, підкреслюючи очі, брови та повіки, аби надати погляду глибини та шарму. Деякі рецепти древніх єгиптян досі нерозгадані.

Відому нам сучасну туш для вій винайшов усього приблизно півтори століття тому Юджин Ріммель, засновник відомої в Англії косметичної фірми Rimmel. На той час продукт не користувався популярністю і про нього забули.

Друге народження туші для вій, у близькому до сучасного вигляді, відбулось на початку ХХ століття. З цим пов’язана романтична історія.

Молодий фармацевт, 19-літній Террі Уільямс, співчував своїй сестрі Мейбел, у якої не складалось особисте життя. Друг покинув її заради іншої дівчини. Бажаючи допомогти сестрі, Террі надумав змішати вугільний порошок з вазеліном, а отриману суміш наносити на вії, аби надати виразності очам.

Молодий чоловік був вражений новим образом Мейбл, і дівчина невдовзі отримала пропозицію руки і серця. Молоді люди одружились 1914 року, а весільним подарунком Tеррі була назва винаходу на честь сестри – «Мейбелін» (до її імені Мейбел він додав частину слова вазелін).

Через більш як півстоліття по то му, у 1971 році, на ринку з’явилась туш Great Lash (Maybelline), яка завдяки незвичному упакуванню стала найпопулярнішою тушшю у світі.