Аптека Ференці у Мукачево
На початку минулого століття у Мукачево ліки містянам пропонували 7 аптек, названих за іменами тодішніх власників: Товта, Органа, Шандора, Санто, Рапапорта. Однак найкращим вважався аптечний заклад Ференці, який діяв ще з першої половини XIX ст., до того, як у 1850 р. Марія-Терезія дозволила відкривати аптеки людям без фармацевтичної освіти.
Колись увесь будинок на сучасній площі Кирила і Мефодія, 35, в підвалах і на першому поверсі якого містилася велика аптека, належав знаній династії угорських фармацевтів Ференці. У 2013 р. мене запросила до себе у гості онука відомого аптекаря Яноша Ференці Єва Галада, яка разом з чоловіком Степаном мешкала в одній з квартир над аптекою. Вона й розповіла мені про своїх славетних родичів.
Історія аптеки Ференці
Німецькі колоністи-землероби на прізвище Франц, які прибули в Мукачево близько 1748 р., були першими представниками родини Ференці на Закарпатті. З офіційного дозволу міністра внутрішніх справ землевласник Янош Франц (1831-1895) у 1862 р. змінив німецьке прізвище на угорське Ференці. Доля звела його з Терезією Тракслер, рідною сестрою відомого угорського фармацевта, випускника Віденського університету, автора низки наукових публікацій Ференца Тракслера (1836-1898). У 1856 р. молодята побралися.
Їхній син Дюла народився 1868 р. Юнак першим у сім’ї вирішив вивчитися на фармацевта і згодом придбав у власність аптеку «У Спасителя» у центрі Мукачево. У 1894 р. Дюла одружився з Маргіт Тракслер (1873-1950), яка також походила з фармацевтичної родини і пережила свого чоловіка на 8 років.
Під час керівництва Дюла Ференці аптека набула неабиякої популярності серед мешканців міста. Тут завжди можна було знайти ліки, які в інших аптечних закладах не продавали. Родинну справу успадкував і розвинув син Дюла і Маргіт – Янош Ференці (1897-1945 рр.). Він навчався у Празькому і Будапештському університетах, отримав дипломи фармацевта і хіміка, згодом здобув ступінь доктора фармацевтичних наук.
У 1924 р. Янош Ференці одружився на Маргіт Берновіч (1900-1992), доньці головного інженера (архітектора) міста Густава Берновіча. Наступного року у них народжуються сини-близнюки Міклош і Лорант.
За Яноша Ференці аптека розквітла вдруге. До слова, саме він і надав їй того вигляду, який аптечний заклад має зараз. Чоловік узяв від держави кредит на велику суму і в 1928 р. звів будинок, який стоїть на площі Кирила і Мефодія донині. Арку кам’яниці увінчував напис Ferenczy. Меблі для нової аптеки виготовляли кращі майстри на спеціальне замовлення. Деякі з них і тепер замиловують відвідувачів, хоча найгарніша значна частина обладнання зникла за радянських часів невідь куди. Позику Янош зумів повернути до 1944 р., бо не бажав боргувати у воєнний час.
Лікарі і пацієнти часто зверталися за порадами до Яноша Ференці, і добросердний фармацевт нікому не відмовляв. Бухгалтерська, канцелярська робота, замовлення і доставка медикаментів – усім займався власноруч. За ліками їздив до Праги, Будапешта, Відня. Якщо їхній запас вичерпувався, щонайбільше через два дні аптечні полиці поповнювалися. Лікарські засоби зберігали у підвалі, а на горищі – лікарські трави та ягоди, які аптекарі скуповували у місцевих селян. Із закарпатської рослинної сировини в аптеці виготовляли різні лікарські форми – настоянки, мазі, краплі. А ще лікувальні чаї. Ці напої відвідувачі могли скуштувати безпосередньо біля каси.
За прилавком працювало двоє спеціалістів, хоча каса була одна. Власник тижнями не перераховував виручки, бо знав, що ані копійки не пропаде: люди, які працювали у Ференці, ставали майже рідними. Для них він побудував помешкання на задньому дворі. За віддану працю персонал отримував від нього подарунки. Якщо ж раптом ліків потребували хворі працівники чи їх родичі, аптекарі брали необхідні препарати і залишали в касі папірець для власника. Наприкінці місяця Янош Ференці рвав ці папірці, а грошей із зарплати працівників ніколи не вираховував.
Аптечний заклад не зачиняв своїх дверей з ранку до вечора, навіть уночі працівники відпускали ліки містянам, адже міські аптеки чергували за графіком. Однак найбільше відвідувачів мали у базарні дні – понеділок, середу і п’ятницю, коли селяни, що приїжджали на торговицю, запасалися медикаментами. Також при аптеці тримали машину, якою привозили ліки зі складу і доставляли їх важким хворим. Таким було життя аптеки Ференці до «визволення».
Коли прийшли «совєти», мукачівські підприємці панічно спаковували своє добро і чимскоріш тікали з міста. Але Ференці, який понад усе прагнув зберегти сімейний бізнес, попри аргументовані вмовляння колег і друзів, залишився у Мукачево. Він міркував, що чесне ім’я і праця для людей врятують його від переслідувань радянської влади, адже допомоги аптекаря потребують навіть «червоні». Сподівання виявилися даремними.
Місто заклякло від страшних чуток про трагічну долю угорського і німецького населення. Їх викликали на бесіду, а потім сліди етнічних угорців і німців губилися назавжди.
Про те, що така бесіда намічена для аптекаря Ференці, дізнався генерал, з яким вони були сусідами. Він заспокоїв Яноша і радив не реагувати на повістки, а якщо надто тиснутимуть, сказав звертатися до нього самого. На жаль, за трагічним збігом обставин, генерал поїхав разом із фронтом на захід якраз у ту мить, коли двері Яноша не витримати ударів радянських «визволителів». У січні 45-го, після відповідної «розмови», його відправили у Перечин, невелике містечко на Закарпатті. Не допомогло й прохання мукачівських комуністів, мовляв, Янош Ференці – порядна людина, яка не має діла з політикою, а лишень справно виконує свої професійні обов’язки.
Невістка доктора Ференці Агнеса Керечанин разом із знайомою також поїхала до Перечина замовити слово за несправедливо арештованого свекра та передати йому харчі. Побачити Яноша їм не пощастило, лишень пакунок передали через варту. Знайомих, щоб переночувати, жінки у Перечині не знайшли, тож рушили на ночівлю до Ужгорода. А наступного дня ув’язнених вивезли, не сказавши куди і наскільки.
Згодом з’ясувалося, що Янош добував вугілля на шахтах в Єнакієво. Там і помер. Похований у братській могилі разом з іншими ворогами народу. Достеменно про умови життя Яноша Ференці на Донбасі та причини його смерті нащадкам не відомо нічого.
Сини Яноша
У 1925 р. у Яноша і Маргіт народилося двійко хлопчиків. Третя дитина – дівчинка – померла під час пологів. Синів-близнюків назвали Міклошем і Лорантом. Хлопці завжди були разом. І на шкільній лаві в гімназії Кошіце (Словаччина), і на фармацевтичному факультеті університету у Будапешті. Батьки пишалися, що їхні діти продовжуватимуть сімейну справу. Але так не сталося.
У 1944 р. радянська армія окупувала Будапешт. Багатьох закарпатців, які там навчалися чи працювали, без жодних звинувачень або пояснень почали відправляти етапами в табір під Москвою. Згодом брати зрозуміють навіщо: з представників національних меншин формували ударні робітничі батальйони, які мусили розплачуватися за «помилки» батьків-капіталістів.
Так Лорант опинився у Таганрозі, а Міклош – на вагонобудівному заводі ім. Кагановича під Москвою, де два роки перебував в суворих умовах табірного режиму. В Мукачево повернувся у 1948-му, потім майже одразу його відсилають на Донбас, де ще рік працював шахтарем. Родичі безперестанку настирливо клопочуться перед владою, аби повернути Міклоша додому. Їхні зусилля не минули намарно: чоловіка перевели у село Березинка на Мукачівщині, там він ще два роки відпрацьовував визначений термін. «Добросовісною працею ми намагалися заслужити довіру й дострокове повернення додому, та марно: важко було довести керівництву навіть звідки я родом, адже документів ніяких не було. Пригадую, я написав додому листа, аби хоч цим підтвердити місце народження і проживання. Та відповідь забарилася на шість місяців: лист потрапив не за адресою», – так згадував Ференці-молодший табірні роки в одному з газетних інтерв’ю у 1998 р.
Коли був у Березинці, над чоловіком зглянулися і виділили в одному з трьох будинків батька дві кімнатки, за які він вносив комунальну плату. Звільнившись з таборів, Міклош знову взявся до праці, але не фармацевтом, бо навіть не довчився, та й аптека родині вже не належала.
Лорант повернувся до Будапешта у 1950 р.
Нині спадкоємці відомої фармацевтичної династії живуть в Угорщині. Це прямі нащадки Лоранта Ференці (1925-2001). Габор Ференці (1955 р.н.) працює на фармацевтичному заводі в місті Дебрецені, а його дружина Ангела завідує їх власною аптекою.
Як знайти аптеку Ференці у Мукачево
Біля Будинку міської ратуші, з площі Кирила і Мефодія, де під №35 розташована колишня аптека Ференці, а тепер діє приватний аптечний заклад, розпочинаються всі туристичні маршрути у Мукачево. Це самісінький центр міста, в архітектурі якого домінує сецесійний стиль. Приїздіть.
Режим роботи аптеки:
щобудня – 8:00-19:00
у суботу – 9.00-17:00
у неділю – 9:00-15:00
Вхід вільний
