1853 року у Львові працівники аптеки Петра Міколяша «Під золотою зіркою» Ігнатій Лукасевич та Ян Зег розробили методику дистиляції й очистки нафти. Отримали вони гас, а Лукасевич у свою чергу назвав його «новою камфиною».
У грудні 1853 року вчені отримали австрійський патент. У цьому році Зех відкрив у Львові перше невелике нафтопереробне підприємство.
Лукасевич продовжив досліди з нафтою. Взявши за основу оливну лампу, він застосував гас як пальне для освітлення. Перші досліди з гасовими лампами призводили до потужних вибухів у лабораторії.
Залучений до роботи над лампою бляхар Адам Братковський удосконалив винахід пристроєм регулювання ґноту та скляною оболонкою. Лампа стала безпечнішою та працювала без кіптяви. Перша лампа була схожою на олійну, але мала більший резервуар, виготовлений із товстої бляхи, а верхня частина — зі слюди.
У березні 1853 року така лампа освітлювала вітрину аптеки «Під золотою зіркою» (тепер це аптека на вул. Коперника, 1). А 31 липня того ж року хірург львівського міського госпіталю Загорський зробив першу термінову нічну операцію завдяки гасовим лампам, які освітлювали операційну. Згодом гасова лампа була представлена на міжнародній виставці в Мюнхені, винахід був відзначений спеціальною грамотою.
Спершу гасову лампу почали широко використовувати в Австрії. У Відні гасовими лампами освітлювали вокзал та шпиталь, після чого за нею закріпилася назва «віденська лампа».
Згодом у Сполучених Штатах на численні пристрої до лампи та її вдосконалення було видано близько 50 патентів. Після цього в дещо зміненому вигляді лампу стали великими тиражами виготовляти в Америці. Звідти її почали експортувати до Європи. Саме тоді гасові лампи заповнили міські будинки, сільські садиби та провінційні містечка. У той час її називали «американська лампа».
