«Аптечний дім» на Садовій. Так називала «свою» аптеку її незмінна завідувачка Неля Йосипівна Калестру. 2009 р. відомий будинок Руссова, знану пам’ятку архітектури, на першому поверсі якого і працювала «Аптека Гаєвського», знищила масштабна пожежа. У 2018 р. пішла у засвіти Неля Калестру. Великий, значущий і цікавий період у розвитку одеської фармації став історією.
Проте ця неймовірна жінка і аптека, виплекана нею, варті того, щоб про них згадати ще не раз. Згадати для того, щоб пам’ятали.
Фармацевтичний тандем Гаєвського і Поповського
«…Аптекарь, яко добрый гражданин, верно хранящий присяжную должность, должен быть искусен, честен, совестен, благоразумен, трезв, прилежен, во всякое время присутствен и исполняющий звание свое всеобщему благу соответственно». Ці слова з аптекарського статуту часів Петра Першого, відтворені на віконному склі аптеки, немов запевняли перехожих: перед вами справжній заклад охорони здоров’я, а не торгова точка.
Аптека, про яку йде мова, заснована Антоном Гаєвським у 1878 р. Вона розташувалася у будинку №16 на вулиці Тираспольській. У 1882 р. власник знаходить фармацевта-партнера Піскорського, а саму аптеку переносить на знамениту Дерибасівську. У 1898 р. у них з’являється ще один компаньйон – Олександр Поповський, що свого часу видав працю про розвиток аптечної справи і заслужив високу оцінку спеціалістів. Аптека ж переїздить у нову будівлю, спроєктовану архітектором Шмідтом – будинок Руссова, почесного громадянина Одеси. Цікаво, що раніше не тільки перший поверх, а й вся кам’яниця належала аптеці Гаєвського, на горішніх поверхах якої мешкали аптекарі. Справді «Аптечний дім» у центрі старої Одеси, життя у якому не завмирало навіть уночі.
Вже тоді аптека Гаєвського була чи не єдиним аптечним закладом на півдні України, де за індивідуальними прописами виготовлялися ліки: мікстури, пілюлі, краплі, гомеопатичні препарати. Широко були представлені вакцини, сироватки, мінеральні води, медичний інструментарій, гігієнічні товари і предмети догляду за хворими. За власним рецептом виготовлялося мило. Вперше в Одесі якраз у цій аптеці, де працювали винятково чоловіки, організували контрольно-аналітичну службу. До слова, у цьому місті жінкам на посадах аптекарів дозволили працювати тільки після 1914 р.
За якийсь час Антон Гаєвський, почесний громадянин Одеси, перебирається до Москви, і на цьому, як не прикро, його сліди губляться. Як людина цікава й допитлива, Неля Йосипівна знайшла у місті кілька сімей з прізвищем Гаєвські, але до славетного фармацевта, як з’ясувалося, вони не мали жодного стосунку. З прізвищем Поповський (за дивним збігом обставин дівоче прізвище Нелі Йосипівни – Поповська) людей в Одесі теж дуже мало.
Вулицею Пастера, де десятиліттями традиційно оселялися викладачі медінституту, будинок за будинком, квартиру за квартирою обходила завідувачка, намагаючись знайти осіб, які бодай щось пам’ятали б про працівників старої аптеки. Похід у «минуле» увінчався успіхом. В останньому будинку у комуналці, в товаристві собаки й кота, тихенько доживала свої дні стодворічна санітарка аптеки Гаєвського, яка до і під час Другої світової війни прала халати фармацевтів. Вона розповіла про аптеку Гаєвського багато невідомих фактів.
Спеціальність аптекаря знана з давніх давен. Буквою А (від початкової літери грецького слова, що означало «зберігати») позначали сховища найбільш цінних продуктів, вина, ліків. Згодом назва закріпилася за аптеками.
Як регламентовані державою, аптеки виникли лише у другій половині VII ст. у Багдаді, столиці Халіфату. Через кілька століть аптечні заклади відкрилися на узбережжі Балтійського моря, у Ризі і Таллінні. Найхарактернішою особливістю аптек був їх привілейований стан порівняно з іншими торговими підприємствами. Спеціальними царськими указами аптекам та їх засновникам надавалися великі права і привілеї. На відміну від інших закладів, аптеки користувалися державним гербом на всіх своїх документах, сигнатурах і упаковках, а у 1807 р. виник навіть проєкт зарахування власників аптек до купецьких гільдій.
В Одесі фармацевти вперше з’явилися з часів відкриття військового госпіталю, тобто з кінця XVIII ст., і практично майже з самого початку заснування міста. Однак спеціалізована аптечна торгівля почала розвиватися лише з середини наступного століття. До цього часу в Одесі вже функціонували як аптеки заклади Клінга, Герцендштейна, Цорна, Пімскера та магазини готових аптекарських матеріалів Крицького, Лемме, Кріштейна, Кесснера і Піскорського.
Професія аптекаря завжди була прерогативою обраних. Її представники відзначалися врівноваженим характером, добрим серцем, співчутливістю. Та й вивчитися на фармацевта колись було зовсім непросто. Відмінний диплом, виданий імператорським університетом святого Володимира, дозволяв випускникові працювати хіба на посаді аптекарського учня.
Раритети аптеки Гаєвського
Експонати аптеки Гаєвського «примандрували» сюди різними шляхами. Одесити, почувши звертання Нелі Калестру у телевізійній програмі «Новини аптеки Гаєвського», яку вона вела впродовж десяти років, почали приносити старі документи, листи, рецепти, розповідали про своїх батьків-фармацевтів або родичів, які від душі полюбляли лікуватися і високо поціновували мистецтво фармації.
В аптеці можна було побачити рецепт, датований 1901 р., виданий хворому на прізвище Подорога. І ще два – з 1911 і 1914 років, теж виписані Подорозі. А у 1915 р. виданий рецепт дружині Подороги на Аптеку навпроти пам’ятника Воронцову (так тоді називали аптеку Гаєвського). Навіть перебуваючи у справах за межами рідної Одеси, пан Подорога не забував про улюблене заняття – лікуватися. Тож з Тифлісу він привіз рецепт на діонін по 10 крапель на прийом, підписаний провізором Джапарідзе у 1906 р., з П’ятигорська – рецепт з першої аптеки провізора Малевича.
«Лікувався, лікувався і не помер, – жартома дивувалася Неля Йосипівна. – Хоча, якщо серйозно, то за провізорськими рецептами можна скласти приблизне уявлення про життя людини, яка жила на цьому світі більш як століття тому».
Окрім безпосередньо аптекарської справи, аптека Гаєвського завжди провадила просвітницьку і видавничу роботу. У закладі зберігався унікальний довідник, датований 1913 р., із відомостями про тогочасних лікарів Одеси (спеціалізація і адреси), медсестер, медбратів, повитух, медичні заклади, водолічниці, перелік наявних в асортименті препаратів. А також сторічної давності упаковка байєрівського аспірину, столітні французькі ампули, кишенькова аптечка провізора Шика. Похвальна грамота українською мовою, видана наркомом працівнику аптечного управління у 1934 р., повертала до більш прозаїчних часів.
Майже до 2009 р. «Аптека Гаєвського» була своєрідною візитівкою Одеси, не менш відомою, аніж Дюк Рішельє, Потьомкінські сходи чи Приморський бульвар.
Вишуканий смак та нестандартні ідеї Нелі Калестру відчувалися на кожному кроці. І в оформленні торгового залу, і її кабінету, який радше нагадував гримерку актриси у затишному куточку театру, а не звично стандартне приміщення офісу. І в прегарному мініботсаду у внутрішньому аптечному дворику, і в турботі про відвідувачів.
Недарма кажуть, що обличчя аптеки визначає її керівник. Нелю Калестру знала і поважала вся Одеса. Десять років вона була ведучою програми «Новини аптеки Гаєвського» на місцевому телебаченні, проводила щотижневі півгодинні прямі ефіри, беручи інтерв’ю у цікавих та відомих людей з різних регіонів України, які виробляють парафармацевтичну продукцію. Неля Калестру навчала одеситів бути здоровими.
