Історія аптеки на Марійській площі у Львові

Історія аптеки на Марійській площі у Львові

Анатолій Гурин
Екскурсовод, краєзнавець, дослідник історії аптекарства в Галичині.
«Вивчаючи історію розвитку аптечної галузі в Галичині, дізнаємось більше про старовинні аптеки, особистості аптекарів, аптекарські товариства та наш край загалом. Це невід'ємна частина його історії.»

У XVI-XVIII ст. у районі сучасної площі Міцкевича у Львові вільно текла ріка Полтва, розділяючись на рукави та утворюючи острівець. На острівці викопали колодязь і звели капличку. Тут також був млин та шлюзи, які регулювали потік води. А в ХІХ ст. Полтву почали перекривати, 1862 року з ініціативи графині Владислави Бадені встановили мармурову статую Богородиці, виготовлену у Мюнхені. Якраз ця фігура й дала назву площі – Марійська або Маріацька.

Згодом, 1904 року, на цій площі встановили пам’ятник Адаму Міцкевичу, а статую Богородиці було переміщено дещо ближче до початку теперішнього проспекту Свободи (колись Гетьманські Вали). А коли поруч у 1914 році магістром фармації Антонієм Гроблевським була заснована нова аптека, їй дали назву: «Маріацька».

Антоні Гроблевський – засновник та перший власник Марійської аптеки

Антоні Йозеф Гроблевський народився в 1860 році в місті Бібрці, неподалік Львова. У 1883 році склав тероціальний екзамен і до 1886 року навчався у Львівському університеті, отримав диплом магістра фармації. Як асистент аптекаря Гроблевський працював в Дрогобичі та в аптеці Міколяша “Під Золотою зіркою” у Львові. А потім по декілька років очолював аптеки в Бібрці, Раві Руській, Радехові, Добромилі. У 1910 році подавав документи на відкриття аптеки у Львові на вул. Байки (зараз Київська), 23, але отримав відмову через протести інших аптекарів. А вже 1913 року дістав дозвіл на відкриття аптеки в серці Львова, поруч із статуєю Богородиці.

На той час це був сам центр, сюди збігалися всі головні комунікаційні артерії середмістя, тут по-сусідськи розмістилися різні важливі заклади, зосередилися першорядні готелі, елегантні магазини і салони, заклади харчування.

З початком Першої світової війни багато що змінилося: зруйновані багато будівель, була відновлена Польська держава, змінилась й аптечна галузь, а також помінялись власники багатьох аптек.

Доктор Стефан Стенцель – підприємливий власник та новатор в аптечній справі

1919 року аптеку Маріацьку придбав фармацевт доктор Стефан Cтенцель (Stefan Stenzel). Він переніс її з вулиці Гетьманської, 8 до новозбудованого першого львівського «хмародеру» – кам’яниці Шпрехера на площі Маріацькій.

Спочатку перший поверх будівлі планувався для магазинів і комерційних приміщень, а вищі поверхи – для готелю. Проте цей план не був реалізований. Будівля Шпрехера була введена в експлуатацію в 1922 році, і, незважаючи на початкову полеміку, вона була досить оцінена. Тут розташували свої офіси Малопольська нафтова компанія, хутровий склад братів Рота, Фото-Радіо-Палас, відкриті магазини одягу, офіси, консульства та знаменита Аптека Маріацька Cтефана Cтенцеля.

У 1921 році відомий львівський архітектор Генріх Заремба виконав проект інтер’єру нової аптеки у стилі неоампір та необідермаєр, який вирізнявся серед аптек того часу стильністю й елегантністю. Інтер’єри були оздоблені скульптурами Петра Війтовича. Приміщення разом з підвалами було триповерховим: на першому виготовляли і продавали ліки, на другому мешкала родина нового власника. Пізніше родина переїхала до відомої Вілли Кшешуновичів на теперішній вулиці Коновальця, 100.

Марійська аптека була відома продажем консервованого часникового соку «EBE».У цій аптеці вперше у Львові відділили рецептурний відділ, де готували ліки, від безрецептурного, так званого «ручного». На той час це практикувалося за кордоном та було зручно для відвідувачів.

І розміри торгового залу аптеки, і його оформлення, і майже всі меблі сьогодні залишилися тут такими ж, як на час відкриття закладу. Приміщення торгового залу довкола прикрашене карнизом, оздобленим листям оканту та іншими декоративними елементами. Особливої парадності інтер’єру надають касетна стеля та дві люстри з бронзи. Дерев’яна балюстрада прикрашена скульптурними групами путті, які виконують різні аптекарські функції, як от збирання лікарських рослих і приготування ліків. Пілястри, що оздоблюють меблі на антресолях, закінчуються капітелями у вигляді фігурок сов. Частина декоративних елементів, до прикладу, фігурки путті, сов, левів та капітелі колон, позолочені. Оригінальний касовий апарат «Національ» з цієї аптеки свого часу «оселився» у львівській Аптеці-музеї «Під Чорним Орлом».

Косметична серія аптеки Стефана Стенцля – Benigninа

Аптечні заклади Галичини вже від ХIХ століття пропонували населенню не тільки виготовлення медикаментів за рецептами лікарів, а й продаж готових ліків «на всяку потребу», предметів догляду за хворими, дієтичних продуктів, рослинних сумішей, мінеральних вод, лікувальних вин та косметичних засобів, частина з яких навіть патентувалася.

Стефан Стенцель добре знався на виготовленні косметичних кремів та інших засобів для догляду за шкірою. Хітом Стефана Стенцеля став і запатентований крем для обличчя Benigninа, призначений для усунення небажаного у ті часи ластовиння й засмаги. Засіб продавався в невеликих прикрашених порцелянових посудинах.

«Крем і пудру бенігнін готують з екстракту фауни і флори Південних морів за найсучаснішим методом руками чудових спеціалістів, а виробництво перебуває під особистим контролем доктора Стефана Стенцля, що дає повну гарантію надійної ефективності» – хвалила передвоєнна реклама.

Крем був настільки популярним, що інші аптеки копіювали засіб і навіть не соромились залишити назву оригіналу на своєму виробі. Стенцель звернувся до аптекарської спільноти з проханням заборонити подібне свавілля. Аптекарю вдалось захистити свій винахід: відтоді аптека Марійська була єдиною, де можна було придбати оригінальну косметику серії Benigninа – крем, пудру та мило.

Радянська влада дуже жорстоко обійшлася з талановитим фармацевтом. Разом із донькою його вивезли до Сибіру, де він дожив кінця свого життя, тяжко бідуючи. Аптеку, звісно, націоналізували.

Історія аптеки Марійської в радянські часи

Після закінчення другої світової війни роботу аптеки відновила провізор Ірина Грех. Вона завідувала закладом понад 30 років. Потім – провізори Мирослав Галай, Леся Скірка, Олена Журавчак. У 1986 році Мирослав Галай надав аптеці спеціалізації – створив окремий гомеопатичний відділ, який тоді працював на п’ять областей західного регіону.

Після другої світової площу Маріацьку перейменували на честь Адама Міцкевича. Відтоді „Аптека на Марійській площі” знаходиться на площі Міцкевича, 8.

2019 року аптека опинилася під загрозою закриття, але була збережена і відновлена за ініцативою та зусиллями мережі аптек «D.S.». Відновлення інтер’єру та повноцінної діяльності аптеки «На Марійській площі» має вагоме значення для соціокультурного розвитку Львова, збереження його древньої історії, розвитку туристичної інфраструктури міста.

Це вже другий старовинний аптечний заклад, збережений і відновлений мережею аптек «D.S.». Перший – одна з найстаріших аптек міста «Під Угорською короною» (пл. Соборна, 1), яку було реанімовано 2012 року.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *