[Не] коротка історія парфумів

Парфуми були важливою частиною косметики людей ще у часи Стародавніх цивілізацій. Єгиптяни завжди були великими “фанатами” парфумів, називали їх потом бога Сонця, а потім у їхньому пантеоні навіть було божество, що поміж інших функцій також відповідало за створення ароматів. Нефертум спочатку був богом цвіту лотоса, а потім йому приписували функції бога-лікаря та парфумера. Його зображали молодим хлопцем з капелюхом-лотосом .

Капелюхи з парфумами стали також частиною гардероба давніх єгиптян. Для виготовлення парфумів вони використовували рослини: хну, лотос, водяну лілію, троянду , корицю. Ці складові знавці замовчували в олії. Використовували оливкову олію та мигдалеву.

 

Перша фабрика з виробництва ароматів була створена на Кіпрі. Тут елліни-греки виготовляли парфуми для храмів . (До речі, до палаців, присвячених музам люди приносили різні дари: квіти, фрукти, вино, прикраси й інші цінності, саме звідси й починається історія музеїв − домів муз). Греки використовували шкірки гранату й солодкий майоран для створення пахощів.

Справжнім переворотом у світі парфумерії став ладан. Пахощі почали масово добувати й застосовувати при прийманні ванн та інших гігієнічних процедурах.

Цікавим був також спосіб використання парфумів у Давньому Китаї − знатні люди носили на одязі парфумовані мішечки з ароматними травами.

Стародавні перси також були поціновувачами парфумів. Є свідчення, що Дарій та його син Ксеркс користувались парфумами. Знаменитий перський лікар Авіценна досліджував лікувальні властивості цих засобів, є припущення, що саме він винайшов прототип дистилятора для створення рідких ароматів…

У період “Темних віків” парфуми отримали нове пакування − їх носили у красивих круглих коробочках, виконаних з дерева, порцеляни або ж металу, часто їх робили з цінних металів, додавали камені або перли.

Ця коробочка називалась “помандер” − від “pomme d’ambre”, що означає пахуче яблуко .

У добу Середньовіччя пахощі набули великого значення як ліки, адже побутувала теорія міазми − люди вірили, що хвороби поширюються і містяться саме у поганому запаху, тому намагались вберегтись від нього, аби не підхопити чуму чи холеру. Вкінці “дзьобу” лікарських “чумних масок” вкладали пахучі трави.

У період раннього Ренесансу в Італії почали виготовляти парфуми на спирті. Перший спиртовмісний парфум називався “Королева угорської води” або “Угорська вода”, окрім спирту, він містив м’яту та розмарин. За легендою, угорська королева Єлизавета І зробила це замовлення – звідси й назва.

Катерина Медичі, відома в першу чергу своєю жорстокістю, також популяризувала парфумовані рукавички , які були модними впродовж багатьох років.

Мабуть, найбільшим прихильником парфумів був Наполеон. Є докази, що він замовляв і використовував до 50 пляшечок одеколону у місяць. Основним пахучим складником був розмарин. Буквально «купатись» в одеколоні було не лише модно, але й почасти корисно – він виконував функції антисептика. Тоді люди не розуміли як саме це працює, але ті, хто використовував його дуже інтенсивно хворіли менше, а їх бойові рани загоювались швидше. Кажуть, що Наполеон настільки зловживав засобом, що отруївся ним.

У всі часи парфуми були не лише засобом для приховування неприємного запаху, чи дезінфекції, але й показником високого статусу – лише заможні люди могли собі дозволити купити натуральні парфуми. Уже пізніше, з винайденням синтетичних складових, парфуми стали доступні для широких мас.

#secretpharmacy #музейаптека #музейльвів #історіясередньовіччя #музейдлядітей #музей #історіяаптеки #історіяліків #таємна_аптека #історіякраси #екскурсіяльвів #екскурсіяльвовом #інтерактивниймузей #хімія